🌟🌟🌟Дорогі наші майбутні матусі і не тільки! Запрошуємо Вас на віртуальну подорож в наш пологовий будинок. ⚡️ Ви зможете онлайн пройтись нашими відділеннями, заглянути в пологові зали, операційні, палати спільного перебування і почерпнути для себе корисну інформацію, а також, можливо, у Вас з'являтися запитання (на які ми радо відповімо в директ) 💫З любов‘ю до життя і вірою в майбутунє, Ваш 5й пологовий 💙💛🇺🇦
Маленьке щастя, продовження України, ті ради спокою кого зараз воюють ЗСУ. Перших малюків, які з'явилися на світ у цьому році у пологовому будинку №5 отримали подарунки від представників ГО «ОДЕСА ДІЄ». Сім'ї, які зважилися народжувати в Україні у ці важки часи — потребують особливої уваги. Бажаємо малюкам рости здоровенькими, щирими українцями та на радість батькам, і всім нам - терпіння, наснаги та віри у краще майбутнє!
Журналісти Японського телеканалу TBS привітали породіль та новонароджених п’ятого пологового будинку та поспілкувались з біженцями
В пологовому будинку №5 відбувся святковий захід, присвячений Дню міста Одеса. Одеський міський голова Геннадій Труханов привітав першу новонароджену в цей день дівчинку Ксенію, хлопчика Леоніда та усіх молодих мам та новонароджених цінними подарунками.
В цей же день до пологового будинку прибула делегація Міжнародного Медичного Корпусу (ММК). В 2024 році силами ММК в Україні був проведений ремонт бомбосховища з повним оновленням припливно-витяжної вентиляції, системи водопостачання, опалення, водовідведення. ММК забезпечив для бомбосховища повний комплект медичного обладнання, потужний кисневий концентратор для ШВЛ. Крім цього був проведений ремонт підвальних приміщень для відкриття тимчасового укриття для мешканців сусідніх будинків. Одеська міська рада забезпечила пологовий будинок трьома потужними генераторами для резервного енергоживлення, в тому числі автономне живлення для бомбосховища та жіночої консультації. Місто Одеса забезпечило відділення інтенсивної терапії сучасним реанімаційним обладнанням та передало реанімобіль класу С.
Після огляду бомбосховища в конференц-залі пологового будинку відбулося обговорення представників ММК в Україні та Геннадія Труханова – Одеського міського голови, Павла Вугельмана – заступника міського голови, Олексія Єремиці – голови комісії з питань охорони здоров’я Одеської міської ради, Левона Нікогосяна – директора Департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради та Ігоря Шпака – директора КНП «Пологовий будинок №5» ОМР координації спільних зусиль щодо заходів, які плануються для підтримки людей, що постраждали в наслідок військової агресії, внутрішньо переміщених осіб та соціально вразливих верств населення. Ми дуже вдячні Міжнародному Медичному Корпусу та Одеській міській раді за надану допомогу. Продовжуємо працювати далі на благо мешканців та гостей міста!
Квілт-проект – подарунок для пологового будинку № 5 м. Одеси. У період з жовтня 2024 року по березень 2025 року 26 жінок із Салланда виготовили понад 50 ковдр з любов’ю для пологового будинку №5 м. Одеси. Голандські жінки з великим ентузіазмом взяли участь у цьому проекті для України. Тепер ці прекрасні ковдри прикрашають ліжка в сховищі пологового та у відділенні інтенсивної терапії новонароджених та зігрівають наших діточок своїм теплом.
Ознайомитись з Всеукраїнською програмою ментального
здоров’я «Ти як?» можливо за посиланням https://howareu.com/
В межах ініціативи першої леді Олени Зеленської “Без бар’єрів” пропонуємо для ознайомлення Довідник Безбар’єрних подій за посиланням https://docs.google.com/presentation/d/178Kkw-gtA7QGxYXbzpUX0bXSPbUzEl_4/edit?slide=id.p2#slide=id.p2 та гайд зі словником термінів за посиланням https://mindev.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/gaid-bezbarjenix-podii.pdf
Пологи в новій операційній — це більше, ніж оновлений простір.
Це історія народження нового життя в умовах сучасної безпеки, технологій і турботи.
Дякуємо за довіру.
В Україні триває щорічна інформаційна кампанія – Національний тиждень безбар’єрності (25–31 травня). Це нагадування про те, що доступ до інформації без перешкод – не привілей, а базове право людини і важлива складова демократичного суспільства.
У час повномасштабної війни це питання стало ще більш актуальним. Кількість людей, які потребують доступного контенту – серед цивільних і військових – суттєво зросла. Тому безбар’єрність у медіа сьогодні має практичне значення для мільйонів українців.
Водночас безбар’єрність – це не лише про законодавчі вимоги чи технічні рішення. Це насамперед про мову, повагу і культуру комунікації. Про середовище, у якому кожна людина має рівний доступ до інформації та почувається включеною.
Саме тому важливо розвивати культуру доступності в медіа, державних комунікаціях і повсякденному спілкуванні.
Посилання на довідник
Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2013 року № 292-VII
установлено щорічно 15 липня відзначати День українських миротворців.
15 липня 1992 року на прохання Генерального секретаря Організації
Об’єднаних Націй два літаки з 42 військовослужбовцями Збройних Сил України
на борту вилетіли до Боснії. Так почалась історія участі національного
миротворчого контингенту у міжнародних операціях з підтримання миру і
безпеки.
З того часу 40 тисяч військовослужбовців брали участь у миротворчих
операціях у Косово, Боснії та Герцеговині, Анголі, Македонії. Входили до складу
місій ОБСЄ та ООН у Гватемалі, Таджикистані, Афганістані, Грузії,
Придністров’ї, Іраку, Лівані, Судані, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці
Конго тощо.
Кожна місія – окрема історія. На Балканах українські батальйони
патрулювали зони розділення, супроводжували гуманітарні конвої,
розміновували території. Українські сапери заробили репутацію професіоналів –
їхніх навичок вимагали навіть після завершення офіційних місій.
В Африці українські вертолітники та пілоти виконували завдання з евакуації
мирного населення, доставки гуманітарної допомоги, спостереження за
перемир’ям. Умови були важкими: спека, хвороби, небезпека нападів збройних
груп.
У 2003–2008 роках Україна брала участь у місії в Іраку. Український
контингент охороняв мости, склади, проводив розмінування. Це була одна з
наймасштабніших національних місій за кордоном.
Окремо варто згадати український військовий контингент у Косово, де наші
миротворці десятиліттями несли службу в складі KFOR – сил НАТО з
підтримання миру.
Миротворчість має свою ціну. За роки участі України в міжнародних місіях
загинули десятки українських військовослужбовців. Кожна загибель – трагедія
для родини, полк, держави.
Серед болісних сторінок – загибель українських миротворців у колишній
Югославії, в Африці, в Іраку. У січні 2005 року в Іраку було збито вантажний
літак Іл-76, на борту якого перебували українські військовослужбовці. Це один з
найбільш пам’ятних трагічних епізодів.
У 2000 році в Ефіопії через збиття вертольота загинули українські пілоти
миротворці. Подібні втрати нагадують: миротворець теж ризикує життям – не
заради завоювання територій, а заради того, щоб інші могли жити без війни.
Імена загиблих миротворців занесені до Книги пам’яті. Їх вшановують
15 липня – і ми зобов’язані знати: за право України називати себе відповідальною
державою стояли конкретні люди з конкретними іменами.
Це офіційне визнання заслуг військовослужбовців, які брали і беруть участь
у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також пам’яті тих, хто
загинув під час виконання миротворчих завдань.
Коли 2014 року Росія розпочала агресію проти України, багато колишніх
миротворців стали на захист Батьківщини. Вони вже знали, що таке війна –
бачили її наслідки в інших країнах. Тепер війна прийшла в їхню власну домівку.
Сьогодні, у повномасштабній війні, досвід миротворчості набуває нового
звучання. Україна бореться не лише за власну свободу – вона захищає принципи
міжнародного права, які колись сама допомагала відстоювати в інших державах.
День покликаний на вшанування мужності і звитяги, зразкового виконання
службових обов’язків, вірності присязі учасників миротворчих операцій ООН,
ОБСЄ і НАТО та забезпечення збереження пам’яті славетних героїв
миротворців, які загинули під час виконання обов’язків у складі миротворчого
контингенту та миротворчого персоналу.
15 липня – день вдячності тим, хто носив блакитні каски і український
прапор на чужині. День пам’яті тих, хто не повернувся додому